Головна | Реєстрація | Вхід | RSS
 
Меню сайта
Міні-Чат
200

Каталог статей

Головна » Статті » Методична сторінка » Виховна робота

Виховний захід присвячений Дню рідної мови
Виховний захід присвячений Дню рідної мови
 
Ведучий 1.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих – рідна мова

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів

Життя духовного основа.

Ведучий 2.

О мово рідна! Золота колиско,

В яких світах би не бував, -

З тобою серцем, і по-українськи

Я вимовляю мамине ім’я.

Ведучий 1.

Ми вітаємо усіх гостей нашого свята! Свята, яке у цей день 21 лютого святкує увесь світ День рідної мови.

Ведучий 2.

Це день повернення українців до їхньої історичної пам’яті. І один із шляхів до такого повернення є оволодіння рідною, українською мовою.

Ведучий 1.

21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту, спричинену урядовою забороною на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у країні став Днем полеглих за рідну мову.

Ведучий 1.

У жовтні 1999 року, на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, у пам’ять про цю подію було запроваджено Міжнародний день рідної мови, який відзначають у різних країнах щорічно цього дня. Право на рідну мову – одне з головних прав людини, тому розмаїття мов на земній кулі потребує уваги і захисту.

До залу заходять дівчина в українському вбранні і несе хлібна рушнику.

Звучить пісня.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В кореневищі пружному ниви колоскової,

В клекоті шовковому пісні колискової.

Під музику пісні «Моя Україно» заходять до залу учні.

Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

 

Як же мову ту забути

Котрою навчила

Ніжно, щиро говорити

Ненька наша мила.

 

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минуле

Наше відкривали.

 

Тож плекайте, любі діти,

Свою рідну мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом!

 

Мово українська, мово моя рідна!

Чому тебе цураються? Чом ти така бідна?

Пахуча, мов квітка,

Розкішна мов пава!

За те тобі, моя мово,

Вічна честь і слава!

 

Як не любити ту мову нашу?

Мені вона найкраща в світі

Гарніша, ніж весняні квіти.

І, як першої любові,

Не заміню тієї мови!

Ведучий 1.

Наша мова – одна з найдревніших і найбагатших серед тисяч мов світу. Згідно з класифікацією ЮНЕСКО, українська мова за влучністю передачі образу, дії, за милозвучністю посідає третє місце у світі після французької та іранської.

Ведучий 2.

Мова – це найважливіший засіб спілкування людей, вираження і повідомлення їх думок, почуттів; це безперервний процес пізнання світу.

Пісня.

Мово рідна, світи в ріднім домі

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу, у душу Вкраїни.

Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасати?

Чи будемо з вами тоді ми народом,

Як стихне вона в голосах?

 

Звучи, рідна мово,

На землі рідній лийся по вінця,

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

Мово моя, квітуй і шануйся

Любов’ю воздай всім народам і мовам.

З тобою я плачу, з тобою сміюся,

О ріднеє слово.

 

Мово рідна, живи в ріднім домі.

Крізь зболений час і духовні руїни

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу, у душу Вкраїни.

Ведучий 1.

У мові – уся доля народу. Без неї немає нас, немає минулого й майбутнього. Рідне слово увібрало в себе віковічний плин Дніпра, шурхіт колосся, шепіт дібров, спів соловейка.

Люблю, мов сонце, материнську мову…

Ном кожна братня мова дорога.

Грінченко й Даль ведуть удаль чудову.

О словників жага, віків снага!

А слово і голубить, і карає,

А слово і вбиває, й воскреша

Ти, мово, - море, небо неокрає,

Безсмертність наша, правда і душа.

 

Чи здатна розгулятись бездуховність,

Якщо в душі цвіте віків любов!

Глибинна мови рідної верховність,

Духовна чарівливість братніх мов …

 

До мови доторкнешся – м’якше

М’яких вона тобі здається.

Хай слово мовлене інакше –

Та суть в нім наша зостається.

Спочатку так: немов підкова

В руках у тебе гнеться бідна,

А потім раптом – мова, мова!

Чужа – звучить мені. Як рідна.

Бо то не просто мова, звуки,

Не словникові холодини

В них труд, і піт, і гуки,

Чуття єдиної родини.

 

Ти, мово, - пам’ять родоводу,

І духу цвіт, і дзвін сердець.

І споконвічний дар народу

Кохання чистий ручаєць.

Пісня.

Ведучий 1.

Котляревський перший проклав глибоку борозну на цілині нової української національної культури як письменник і драматург, як творець своєрідної енциклопедії народного українського побуту тих часів.

Ведучий 2.

Він перший заявив, що мова нашого народу багата, гарна і гідна того, щоб стати мовою літератури та науки.

Ведучий 1.

Великий Кобзар, всесвітньо відомий український поет Тарас Шевченко – основа основ української літератури.

Ведучий 2.

Любов поета до Батьківщини, рідної мови, свого народу викликала глибоку повагу серед інших народів.

Безумний той, хто власною рукою

Заяву пише, щоб звільнить синів

Від мови рідної. Чи буде він в спокої,

Коли затихне України спів?

Бо найстрашніша у житті провина,

Її ніякі сили не зітруть,

Як мови рідної соромиться людина,

Як сиву неньку віддає в «приют»!

Ведучий 1.

Кажуть, що у нації не відібрати майбутнє і минуле, якщо не знищити її мову.

Ведучий 2.

Бо саме вона є тим річищем, що несе рідне слово із покоління в покоління. Коли ж замулимо його – перестанемо бути народом, нацією.

Ведучий 1.

Тож пильнуймо це чисте джерело, шануймо тих, хто несе українське слово, його утверджує і плекає.

Ведучий 2.

Не забуваймо імена тих, хто пішов у вічність, борючись за право називатись українцем, бажаючи бачити свою державу вільною та незалежною, а мову – пишною квіткою серед інших мов.

Ведучий 1.

Василь Стус, Василь Симоненко, Олесь Гончар, Ігор Білозір, Володимир Івасюк, Микола Хвильовий та багато інших

Ведучий 2.

Зерна любові до рідної мови. Нехай вони проростуть у серці кожної людини і заколосяться плідною нивою.

Бо слово живе, воно зародилося з Любові, воно сильне , бо зросло на Вірі. Слово віще, бо несе під серцем Надію, як дитя.

Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів.

Це квітка ніжна і чудова

Широких, батькових степів.

Всі каравани знайдуть воду

В краю пустель і злих негод.

Як річка з роду і до роду –

Так мова з’єднує народ.

 

Плекаймо в серці кожне гроно,

Прозоре диво калинове.

Хай квітне, пломенить червоно

В сім’ї великій, вольній, новій.

 

Як парость виноградної лози,

Плекаймо мову. Пильно й ненастанно

Паліть бур’ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде. Вірно й слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

Пісня.

Ведучий 1.

На цьому наше свято закінчується.

Діти разом.

Не забувайте рідну мову!

 

Категорія: Виховна робота | Додав: Школа9 (24.01.2013)
Переглядів: 4280 | Теги: Виховний захід присвячений Дню рідн | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Поздоровлення
Погода
Погода у Лисичанську

Copyright Sch9 © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz